Цьогоріч відзначатиметься вже тринадцята річниця Всесвітнього дня поширення інформації про аутизм. Запроваджений Генеральною Асамблеєю ООН у 2007 році, цей день передбачає об’єднання зусиль різноманітних організацій, спільнот, груп та індивідів у цілому світі для сприяння вивченню, діагностиці, трактуванню та, основне - прийняттю і адаптації осіб з аутизмом у суспільстві.
Такий «відомий» всім аутизм
У більшості з нас слово «аутизм» викликає в уяві картинку замкнутої дитини, що сидить осторонь від інших та занурена у свій власний світ, яка в одну мить може вибухнути найрізноманітнішим спектром емоцій, без будь-якої на те причини, принаймні нам так здається… Розлади аутистичного спектру – це далеко не «один єдиний» аутизм, а цілий розгорнутий ряд станів від ледь помітних до вкрай важких, та яким, в основному, притаманні труднощі соціальної адаптації, повторювана механічна поведінка, невербальне спілкування, гіперчутливість до того, що відбувається навколо тощо.
Аутизм вважається вродженим явищем, проте і досі не встановлено причини його виникнення. Більшість вчених вважають, що цьому сприяють генетичні фактори у поєднанні з навколишнім середовищем (зокрема забруднення повітря, побутова хімія та пестициди).
Найчастіше він діагностується у віці до 3-4 років (цікаво, що у хлопчиків зустрічається він у чотири рази частіше, ніж у дівчаток), однак батьки можуть набагато швидше виявити атипову поведінку дитини. Зокрема, коли дитина:
- не реагує на своє ім’я до 1 року;
- уникає контакту «очі в очі»;
- не вказує на предмети, які її зацікавили, до 1,5 року;
- дуже розчаровується при найменших змінах (наприклад, обстановки, графіку тощо);
- часто і регулярно здійснює механічні рухи (плескає в долоні, хитається, крутиться по колу тощо);
- неможливо з’ясувати природу її плачу (зазвичай діти, коли відчувають голод чи біль, коли їм страшно чи холодно, виражають все різним за інтенсивністю та емоційною забарвленістю плачем, в той час як при аутизмі плач дитини неможливо інтерпретувати)
Можливі також інші прояви аутизму, проте і не слід панікувати, коли раптом виявите щось із наведеного вище у своєї дитини. Що важливо, така поведінка є регулярною, і зберігається після досягнення трирічного віку.
Ліки від аутизму?
Як же боротись з аутизмом? Багато хто вважає, що це не хвороба, тому і боротись з цим явищем не слід. Неправильний підхід до цього питання. Дитина з аутизмом нічим не гірша (чи не краща) за інших), вона просто інша. У неї своє сприйняття світу. Так, певні процеси у головному мозку влаштовані не так, як у більшості людей, проте вона також має почуття, здібності, і, у багатьох випадках рівень її інтелекту вищий, ніж у середньостатистичних людей. Такі індивіди дуже добре зосереджують свою увагу на чомусь одному, і досягають великих результатів. Згадаймо, хоча б, Біла Гейтса, Джорджа Вашингтона, Альберта Ейнштейна чи Моцарта…
Як зазначалось вище, йдеться власне про спектр аутистичних проявів – від найслабших, практично непомітних, коли ефективно застосовуються методи заохочення позитивної поведінки, розвитку соціальних навиків, мовлення тощо, до важких, в ході яких використовують гормональні засоби, антидепресанти та інші серйозні препарати. Основне полягає в наступному – це навчити людей з аутизмом контролювати свої симптоми та допомогти їм стати більш незалежними у суспільстві.
Одним з ключових моментів цього є формування відповідного інклюзивного освітнього середовища для дітей з аутизмом, що передбачає спеціальні засоби, прилади та пристрої для соціальної адаптації. Свою ефективність у цьому напрямку вже довели відомі авторські методики Монтессорі, Numicon, використання різноманітних сенсорних ігор.
Аутисти і я
Загалом, у таких країнах, як Канада, Англія, Франція, Північна Ірландія, Шотландія, США на законодавчому рівні передбачено захист та підтримка людей з аутизмом, завдяки чому останні можуть відчувати себе у безпеці, вільно та безперешкодно реалізовуватись і досягати значних висот у суспільстві.
Дуже важливим внеском у цей процес є поширення обізнаності у світі про аутизм. Так, ми знаємо, хто такі ці діти (дорослі особи), як це проявляється і т.д. Але чи знаємо ми, що вони відчувають? Чи знаємо ми, як допомогти їм дати собі раду серед нас? Не сахаючись їх, не сторонячись та не показуючи пальцем? Або, чого гіршого, не відповідаючи роздратуванням чи агресією на їх поведінку? Чи знаємо ми, що викликало у них спалах гніву чи нестерпний плач? На жаль, у більшості випадків нам до них просто не має діла…
Запали синій вогник!
Але ж не все так сумно і приречено. Саме зараз час почати цікавитись, думати, сприяти та допомагати людям з аутизмом! Окрім поширення відповідної інформації можна проявити оригінальність та одягнути саме у цей день щось синє на знак прийняття та підтримки людей з аутизмом; розмістити своє фото у соціальних мережах в голубому колі; започаткувати челендж, написавши щось хороше та позитивне,і відзначивши для цього трьох друзів, або ж флешмоб «Я знаю та інформую про аутизм» тощо. Багато відомих споруд у світі у цей день засвітяться синіми вогниками, проявивши цим свою обізнаність та підтримку. Не будьмо байдужими та не пропускаймо нагоди долучитись і стати частинкою добра у світі. Запали синій вогник та передай його іншим!