КІНЕЗОТЕРАПІЯ - це ефективний метод реабілітації, що базується рухах м’язів та суглобів. Поняття «кінезотерапія» (також відоме як «кінезитерапія», «кінезіотерапія», «кінезітерапія») походить від слів «кінезіс», що означає рух, та «терапія» - лікування, тобто, «лікування рухом».

Кінезотерапія використовується при більшості захворюваннях та розпочинається одразу ж після стабілізації стану пацієнта. Її приписують для відновлення чи рекуперації рухової функції, зменшення ризику виникнення ускладнень (тромбоемболії, захворювань дихальних шляхів, пролежнів, контрактур, тощо) та збереження загальної фізичної здатності пацієнта.

 

Суть кінезотерапії

 

Переважно, після хвороби, операції чи травми м’язи людини слабшають, зменшується рухливість суглобів, порушуються  природні рухи, що призводить до погіршення загального фізичного стану. А будь-яка фізична вправа змушує реагувати не лише опорно-руховий апарат, а усі системи організму: нервову, гормональну, імунну, що значно пришвидшує процес одужання.

В основі кінезотерапії покладені результати наукових та клінічних досліджень роботи м'язової системи людини та її впливу на опорно-руховий апарат людини.

Лікування рухами передбачає адаптовані та наростаючі силові дії, що поступово ускладнюються, індивідуально підібрані для пацієнта, з урахуванням його анамнезу та фізіологічних особливостей. В результаті повторюваного, послідовного та наростаючого навчання рухи закріплюються на нейрорефлекторному рівні, що відновлює трофіку та обмін речовин у кістково-м'язовій системи людини. Лікування здійснюється за допомогою спеціального обладнання: м'ячів, еспандерів, лікувально-реабілітаційних тренажерів, гантель тощо, а також лише за допомогою, наприклад, партерної гімнастики.

Важливою умовою проходження кінезотерапевтичного курсу є правильне дихання, в протилежному випадку виконувані рухи не матимуть бажаного ефекту.

 

Показання та протипоказання

Кінезотерапія успішно застосовується при захворюваннях центральної та периферичної нервової системи:

  • вегето-судинна дистонія
  • неврити та невралгії, нейропатії
  • синдром Паркінсона
  • розсіяний склероз
  • постінсультні стани
  • головні болі
  • порушення сну
  • тривожні розлади
  • травми головного мозку
  • нейроінфекціі
  • ДЦП


При захворюваннях опорно-рухового апарату:

  • остеохондроз
  • протрузії міжхребцевих дисків
  • нестабільність між хребцями
  • викривлення хребта
  • артрози плечових та колінних суглобів
  • артрити та періартрити

Протипоказання

  • виникнення або посилення болю при виконанні вправ
  • онкологічні захворювання хребта і суглобів
  • гострі травми з розривом сухожиль і м’язів
  • стани після операцій на хребті з формування анкілозів
  • оперативні втручання на суглобах

 

 

Види кінезотерапії

 

В залежності від участі пацієнта кінезотерапія буває:

  • активна, коли пацієнт рухається сам (лікувальна фізкультура, рухливі ігри для дітей)
  • пасивна, коли рухи кінцівками пацієнта здійснюються або спеціалістами, або за допомогою спеціальних апаратів чи пристроїв (масаж, механотерапія, метод витягування тощо).

Деякі методи кінезотерапії передбачають відчуття болю, що виникає при здійсненні силового впливу на вражені м'язи опорно-рухового апарату. У таких випадках пацієнт повинен активно долати такий біль, в результаті чого формується новий поведінковий стереотип, властивий здоровій людині, яка не боїться і не залежить від проявів хвороби.

Високоефективним є проведення кінезотерапії у воді. Адже саме у воді людські м’язи важать лише одну десяту їх звичної ваги, тому суглоби отримують менше навантаження і легше виконувати рухи, стояти чи ходити. У воді діафрагма знаходиться у піднятому стані, і периферичний кровообіг покращується; вода притуплює біль, чутливість м’язів, спазми, тремтіння кінцівок та покращує емоційний стан пацієнта.

Вибір методу залежить, безумовно, від діагнозу. Ось чому перед тим, як розпочинати заняття, слід звернутись до фахівця, який допоможе зрозуміти, над чим слід працювати, і вже тоді під наглядом кінезотерапевта виконувати підібрані ним саме для Вас вправи.


Перелік типових вправ

 

  • горизонтальне розведення і зведення верхніх кінцівок
  • горизонтальне розведення і зведення верхніх кінцівок в положенні лежачи
  • вправа для плечового пояса і верхніх кінцівок
  • вправа опору плечового пояса і верхніх кінцівок з використанням мотузки KS/04
  • вправа опору сідничних м'язів в підвісному положенні
  • тракція (витягнення) поперекового відділу хребта
  • загальне або повне розвантаження ваги пацієнта
  • тракція (витягнення) шийного відділу хребта за допомогою петлі Глісона
  • тракція (витягнення) шийного відділу хребта в положенні лежачи на реабілітаційному столі
  • вправи на роторах для верхніх і нижніх кінцівок

На завершення, цікаво зазначити, що в Україні використовуються паралельно декілька понять: лікувальна фізична культура, фізична реабілітація та кінезотерапія, що часто мають схожий підхід: цілеспрямоване застосування фізичних вправ для покращення функціонального стану організму пацієнта. Однак в силу того, що стара ЛФК повністю вичерпала себе, абсолютно не розвиваючись, а ефективність фізичних вправ для реабілітації та відновлення організму цілком очевидна, представники нових напрямків та течій намагаються певним чином відмежуватися від абревіатури «ЛФК» для уникнення хибних асоціацій та поступово наближаються до міжнародної загальновизнаної концепції фізичної терапії.